Він проводить у таємний світ прямо зі своєї скромної квартири у центрі Львова. Його місія — людські емоції. Він — концептуаліст Найдорожчої ресторації Галичини.

Пан Петро — фізик, що знає італійську і турецьку мови та безліч цікавих історій. У 50 років вирішив стати актором, а насправді — він береже таємниці. Через його скромну квартиру на площі Ринок, де є старе радіо і папужка Рузя, можна пройти у місце, яке існує, ніби паралельна реальність, - у світ масонських символів і традицій. Чи справжній цей світ і як це — жити на його межі, а також про фізику, акторство і секрети масонів пан Петро розповів за горнятком чаю у себе на кухні.

Про фізику і акторство

За професією я фізик. Всіх дивує, як я працюю тут. Бо ж логічно, якби був гуманітарій. Усе виходить саме собою. Але, як і для кожної справи, мені потрібна якась база, знання. І, звичайно, потрібна творчість.

Часто питають, чи я професійний артист. Я кажу: “Ні, це просто стан душі”. Хоча можу вже за фахом себе таким вважати! Пригадую, коли я був маленьким, у першому класі я грав роль сірого вовка у виставі “Червона шапочка”. І напевно, так мало статися, гени у нас такі. Бо моя сестра, яка також закінчила політех, тепер співає.

Коли ти вживаєшся в роль — ти вже не ти. Ти є тим, чию роль граєш, ким стаєш в цю мить. І, одночасно, я б не розділяв життя від роботи. Принаймні, в мене так є. Тому важливо робити те, що тобі до душі.

Щодня до мене приходить дуже багато гостей. Контакт налагоджується швидко. Мені дуже добре видно, який в людей настрій. І я знаю, як підлаштуватися. Ніщо в житті не проходить безслідно. Кожна секунда безцінна. Тому я кажу людям, які до мене приходять: “Цінуйте те, що ми з вами зустрілися. Це не просто так. Маєте щось приємне тут почерпнути”.

Залишити фізику повністю не можна, бо життя не існує окремо від професії, роботи. Намагаюсь розвиватись і у фізиці, слідкую за новинами. Можу навіть проконсультувати когось, хто пише наукову роботу.

Я тут вже практично 5 років. Бувало, що й півгодини, годину ми розмовляли. І таких людей я зазвичай запам'ятовую. Досліджуючи фізику металів, я постійно спілкувався з дуже вузьким колом людей. А тут — постійні знайомства. Якось прийшла жіночка, що прилетіла з Канади. Вона була в ресторані напередодні, і повернулась, аби мені ще раз подякувати за гарний вечір. Це для мене дуже багато означає!

Про людей і спілкування

Людське спілкування дуже вартісне. Адже це дещо значно важливіше за їжу!

Будні нас втомлюють. І тут ми такі заклопотані зі своїми думками і стресами приходимо сюди, стукаємо в двері, а замість ресторану відкриваю двері я — чоловік у халаті. Це невеличкий стрес — у гарному значенні, це змушує стрепенутись :)

Далеко не всі готові побачити мене і мою скромну кухню, коли йдуть у Найдорожчу ресторацію Галичини. Моє завдання — людські емоції.

Найчастіше мене здивовано питають, чи я справді тут живу. Я кажу: “Так” і запрошую їх до своєї плити — посмажити разом картоплі :) Можемо разом яєчню посмажити, чаю заварити. Хтось перевзувається у тапки, бо не хоче мені наслідити у хаті. На кілька секунд вони забувають, що прийшли в ресторан, але потім потрапляють туди, йдуть отримувати ще більше приємних емоцій!

У мене немає шаблонного підходу до клієнтів. В більшості випадків — це експромт. Адже діалог не завжди вдається тривалий. Іноді людину треба зачепити і вкластися у кілька коротких секунд, розкрити її, створити гарний настрій перед смачною вечерею чи обідом.

Часто питають, чи не сумую тут. Ні, в мене кожна секунда на обліку! Я вчу мови, а скільки книг я тут прочитав!

Вважаю, що все в житті визначено і має свої причини. Коли вивчав іноземні мови в університеті, не дуже розумів, для чого вони мені. А зараз по вражених очах іноземців розумію, що їм дуже приємно: тут, далеко від дому, з ними вітаються їхньою рідною мовою! Розмовляю польською, французькою, англійською, німецькою, італійською. Трохи навіть турецьку вивчив, бо до нас приїжджає зараз багато турків.

Часто до нас приходять відомі люди — міністри, політики. Є багато охочих поговорити про політику. Від людей можна навчитися дуже багато цікавого. Адже людина — це цілий світ!

Про масонів

Мене цікавили масони, я про них багато читав. І от життя мене закинуло сюди! Хоч часом бувають такі відвідувачі, які знають дуже багато. Більше за мене. Але такі люди переважно багато не говорять :)

Я філософ, що вічно сумнівається, людина не релігійна:) Масонство також визнає творця, а їхнє кредо — творити новий світ. Мені це імпонує. Чи я масон? Не можу про це нічого сказати :)

Про мрії і емоції

Чого я хочу від життя? Пізнати світ. Реалізуватися в ньому. Молодша донька дуже захоплена тим, що я роблю. Думаю, це було зі мною від народження, але тоді були інші життєві завдання. Тому реалізовую себе тут і тепер!

Конфліктів з гостями у мене практично не було. А взагалі, є правило: як хочеш, щоб ставились до тебе, стався до інших. А я люблю своїх гостей!

Найдорожча ресторація Галичини — ресторан у самому центрі Львова на площі Ринок, 14. Ми на Facebook.